Головна складність при поділі майна після розставання без офіційного шлюбу - не сам факт спільного проживання, а обов'язок довести, що пара жила саме однією сім'єю в правовому розумінні. Майно, оформлене на одного з партнерів, за замовчуванням вважається його особистою власністю - тягар доказування лежить на тому, хто претендує на частку, пояснює юрист ЮК «Приходько та партнери» Анна Салієнко.
Розв'язати майнове питання після розставання пара може добровільно або через суд.
Правову основу таких спорів закладає стаття 74 Сімейного кодексу України: майно, набуте чоловіком і жінкою, які проживали однією сім'єю без офіційного шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором. Але норма діє лише за однієї умови: жоден із партнерів не може перебувати в іншому зареєстрованому шлюбі на момент спільного проживання. Якщо хтось із них офіційно одружений з іншою особою - стаття 74 не застосовується.
За частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу сім'ю утворюють особи, які одночасно спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки. Усі три ознаки мають існувати разом і мати сталий характер. Закоханість, спільні поїздки, спільні фото та навіть тривалі романтичні стосунки самі по собі не створюють сім'ї у правовому розумінні і не породжують жодних майнових наслідків, якщо ці три ознаки відсутні у сукупності.
Доведений факт спільного сімейного проживання - лише перший рівень доказування. Щоб претендувати на конкретну річ - квартиру чи автомобіль - треба ще довести, що вона купувалася за спільні кошти або спільною працею і в інтересах сім'ї. Верховний Суд при оцінці майна у таких справах аналізує три критерії: час набуття майна, джерело коштів, за які воно придбане, та мету його придбання.
Суд оцінює реальний уклад життя, а не «етикетку стосунків». На практиці це означає конкретні деталі: як людина сприймала житло - як власне чи як тимчасовий прихисток; чи були там речі щоденного вжитку; чи оплачувала комунальні послуги; чи святкували свята разом; чи об'єднували доходи; чи знайомили одне одного з родиною.
Які докази приймає суд
свідчення родичів, сусідів, друзів;
спільні фото й відео;
чеки та банківські перекази між партнерами;
спільні квитки й броні з поїздок;
документи про оплату комунальних послуг;
реєстрація за однією адресою;
спільні кредити чи договори, де фігурують обидва;
листування.
Жоден окремий документ чи свідчення сам по собі не є вирішальним - суд оцінює все у сукупності.
Окремий нюанс стосується нерухомості, придбаної в розстрочку або за інвестиційним договором. Тут ключовим є не дата отримання свідоцтва про право власності, а саме період внесення коштів. Поділу підлягає лише та частка, яка була сплачена за спільні кошти в період спільного проживання.
Найнадійніший спосіб захистити свої інтереси в цивільному шлюбі - укласти письмовий договір про правовий режим майна і зберігати докази та чеки на великі покупки, рекомендує Салієнко.
